Вічна пам'ять загиблим Героям, які віддали своє життя за Україну!

АРКУШЕНКО Владислав Олександрович народився 6 червня 2000 року у Миколаєві. Ріс слухняним та допитливим, захоплювався комп’ютерною технікою. У зовсім юному віці, за фінансової допомоги батьків, модернізовував домашній комп’ютер. Після закінчення школи навчався у залізничному технікумі. Почав працювати у Миколаївській дистанції сигналізації та зв’язку регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця», де працювали його батько Олександр Олександрович, дідусь Олександр Йосипович, бабуся Любов Іванівна, та нині працює його дядько Денис Аркушенко.

Через рік Владислава призвали на строкову службу. Після шести місяців служби уклав контракт. Паралельно навчався заочно в Дніпровському університеті залізничного транспорту. Також пройшов курси у Львівській області на старшого солдата і у групі патрулювання міста був головним з правом носіння вогнепальної зброї.

Підрозділ Владислава переформатували. Йому та іншим військовим було визначено нове завдання – охороняти і обороняти Миколаївську обласну державну адміністрацію.

Вранці, 29 березня, старшого солдата Нацгвардії Владислава Аркушенка розбудили о 8.00 для заміни вартових, які перебували у фойє ОДА.

О 8.45 відбувся ракетний удар по будівлі. Усі дев’ять поверхів впали на перший. 31 березня жителі сіл Добре та Новоєгорівка Баштанської міської ради прощалися із захисником України – військовим Національної гвардії Владиславом Аркушенком, який загинув внаслідок ракетного удару.

Двадцятиоднорічний Владислав Аркушенко назавжди залишиться у пам’яті батьків, рідних та знайомих людей життєрадісним, щирим, добросердечним та справжнім патріотом України.