До останнього сподівалися, що це неправда…

На жаль, війна й далі продовжує приносити сумні звістки…

9 жовтня жителі Баштанки попрощалися зі своїм земляком КОКІТКОМ Ярославом Володимировичем, який загинув 23 травня 2023 року. Тривалий час наш відважний захисник вважався зниклим безвісти. З того часу тривала ідентифікація тіла загиблого. Рідні до останнього сподівалися, що це неправда…

Лише в кінці вересня з фронтових теренів прийшло підтвердження, що під час виконання бойового завдання в зоні проведення воєнних дій на Бахмутському напрямку загинув молодший лейтенант, командир взводу окремого мотопіхотного батальйону Ярослав Кокітко.

Ярослав народився 5 жовтня 1981 року в Баштанці. Тут пройшло його дитинство й юність. Незабутні шкільні роки у Баштанській ЗОШ № 1 промайнули як один день, залишивши в пам’яті щасливі миті навчання, спілкування з однолітками та друзями. Однокласники згадують його як товариського, активного хлопця, який любив справедливість і завжди приходив на допомогу іншим.

Протягом двох років − 1999−2001 − проходив строкову службу в прикордонних військах. Військова служба сподобалася хлопцю, тож ще рік служив за контрактом. Повернувшись додому, вступив до Новобузького коледжу Миколаївського аграрного університету, який закінчив у 2004 році, здобувши професію будівельника. На цьому не зупинився. У 2008 році закінчив факультет економіки та менеджменту ПВНЗ «Європейський університет».

За цей час Ярослав одружився. Переїхав з сім’єю до Миколаєва. Працював інженером на ДП «Зоря»−«Машпроект». Родина поповнилася двома красунечками донечками. Мирне, щасливе життя обірвала повномасштабне вторгнення російських окупантів.

У лютому цього року Ярослав Володимирович добровольцем пішов на фронт. Воїн служив правдою та волею за нашу Україну, за незалежність, за спокій та майбутнє кожного українця. Та, на жаль, наприкінці травня 2023 року, пішов у Вічність… Пішов так, як йдуть усі справжні Воїни − під час бою, відбиваючи черговий штурм окупантів.

У розквіті літ життєва дорога бійця обірвалась… Тепер йому навіки 41… Нещадний російський окупант забрав не лише його життя, а й мрії, і майбутнє… Без сина, брата, чоловіка й батька залишилася родина воїна…

Важко сприймати смерть наших захисників… Ще важче знайти слова втіхи і підтримки для рідних, близьких та знайомих Ярослава.

У ці скорботні дні Баштанська громада співчуває родині Героя. Висловлюємо слова подяки за те, що виховали патріота та справжнього захисника України.

Сумуємо разом з Вами, підтримуємо в годину скорботи. Нехай душа загиблого знайде вічний спокій!

Вічна пам’ять та слава Герою!