Слава воїну, який став на захист Батьківщини!

10 липня 2023 року Баштанська громада прощалася із загиблим Героєм-земляком РУРОЮ Олександром. 37-річного захисника України «живим» коридором і морем квітів зустрічали та проводжали в останню земну дорогу жителі села Новосергіївка.

Рура Олександр Миколайович народився 3 грудня 1985 року в м. Миколаїв. Після смерті батька хлопчика забрали до себе дідусь з бабусею у село Новосергіївка, де він пішов до 4 класу. Після закінчення Новосергіївської ЗОШ І−ІІ ст. Олександр продовжив навчання в Андріївському ПТУ-42.

Однокласники згадують його як товариського, спокійного й врівноважено друга, який завжди був готовий прийти на допомогу ближньому. Його безвідмовність, відповідальність, порядність і життєрадісність притягували до себе таких самих позитивних та легких на підйом людей.

Після закінчення навчання в училищі Олександра призвали в армію. Строкову військову службу проходив у Харкові. Там залишився жити, знайшов свою другу половинку. Разом з дружиною Оксаною виховували двох доньок. Працював охоронцем у супермаркеті.

З початком повномасштабного вторгнення російських окупантів не ховався за спини інших. Він свідомо обрав для себе непростий шлях воїна-захисника і вирішив захищати Україну та її народ, мир та безпеку своєї родини.

На фронті його цінували як відважного воїна. Служив Олександр механіком-водієм механізованого батальйону, який вів важкі бої на Запорізькому напрямку. Життя бійця обірвалося 30 червня 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу н. п. Роботине Запорізької області. Він назавжди залишиться 37-річним… Його обіймів так і не дочекалися в рідній домівці мати, дружина та двоє дітей.

За заповітом бійця його привезли до рідного села, до вже також покійних дідуся й бабусі. Настоятель Свято-Миколаївського храму отець Віталій здійснив заупокійну службу, відспівавши душу новопреставленого бійця. Трикратний прощальний салют сповістив про те, що тут похований український захисник. Плач рідних та близьких холодив душі. Серце рвалося на шматки від невимовного болю. Адже трагедія родин загиблих воїнів – це трагедія для всієї громади. Обездолені жінки, осиротілі діти… В їх очах – вічна скорбота і величезна душевна рана на все життя.

Вічна пам’ять молодому бійцю та низький уклін від усіх жителів громади. Слава воїну, який став на захист Батьківщини! Пам’ять про Олександра Руру житиме вічно!