Як відзначали Водохреща в Христофорівці

19 січня – це третє найбільше й завершальне свято різдвяно – новорічного циклу. З ним пов’язують хрещення на Йордані Христа. У церквах святять воду, в прорубах - лід.

Опівночі перед Водохрещами вода в річках, як вірили люди, хвилюється.

Заздалегідь випилювали з льоду великий хрест, обливали його буряковим квасом, щоб був червоний. Будували з льоду престол, оздоблювали аркою з ялинкових або соснових гілок – «царські врата». Після богослужіння всі йдуть на річку до хреста. Кожен несе з собою посуд на воду.

Після недовгої відправи священик занурює в ополонку хрест, а в цей час люди голосно співають: « Во Йордані крещаюся, тобі, Господи!»

Мисливці стріляють із рушниць, а хлопці випускають із рук голубів, які хмарою літають над Йорданню. Після Водохреща всі люди повертаються до своїх хат… Окроплюють свяченою водою хату, весь господарський двір. Перед їжею всі п’ють свячену воду. Після обіду дівчата бігають до річки вмиватися в йорданській воді – «щоб були рожеві лиця».

За прикметами вважали:

На Водохреща день теплий – буде хліб темний.

Іде лапатий сніг - на врожай.

Якщо день ясний, сонячний, то хліба цього року будуть чистими, а якщо хмарний - у хлібі буде багато «сажки» золи.

Після Водохреща, уважалося, мають слабнути морози. Якщо в цей день зоряна ніч - вродять горіхи та ягоди.

Якщо похмуро – хліба буде вдосталь.

 На Йордані зазвичай чоловіки та жінки займаються «моржуванням», адже цього дня вода цілюща. Ось і у нас, у Христофорівці, є свої герої. Кожного року, 19 січня , вони приймають цілющі купелі – це Цимбалюк Тетяна, Цимбалюк Валерій, Сметанкін Вадим, Сметанкіна Анастасія, Позіхайло Володимир, Сковоронюк Олександр, Новицький Єгор, Голуб Олег,Озеров Валентин, Бобришева Наталія.