Незабутня весна 1945-го

Проходять роки, і все далі від нас незабутня весна 1945-го. Саме з тієї весни 9 травня є для нас найсвітлішою і найдорожчою датою, в якій воєдино злилися почуття неймовірної гіркоти і болю, а також безмежної радості і гордості за свій великий народ, за наших односельчан.

Ми 75 років низько схиляємо голови перед світлою пам’яттю тих, хто нехтуючи смерть, зупинив війну ціною власного життя. Але в цьому році через карантин піщани вшановували пам’ять загиблих воїнів у Другій світовій війні наодинці. Жителі громади приходили до могили воїнів не в визначений час, а протягом дня, кожен окремо, покладали квіти, схиливши голови перед пам’яттю своїх батьків, дідів, братів.

Ввечері 8 травня, в День пам’яті і примирення, були запалені свічки і покладені квіти.

В пам’ятний день Перемоги відвідали з тортом та цукерками пенсіонерку, дитину війни, жительку села Костянтинівка Марію Василівну Савенко, яка завжди зі сльозами на очах зустрічає день Перемоги. В 1941 році вона разом з братами та матір’ю бігли за курганом аж за село, в якому везли чоловіків на війну. Пам’ятає, що в батька на плечах висів рюкзак. Більше діти його не бачили, десь похований як невідомий.

Марія Василівна завжди з радістю нас чекає, пригощає, роздає пакунки з печивом, цукерками, пиріжками та обов’язково крашанкою, «за батька, щоб пом’янули», каже.

Довго були в Марії Василівни, вона згадувала ті страшні роки, розповідала про тяжке дитинство та й все життя. Проживає одна, немає вже давно сина та чоловіка. Але життя продовжується, тому згадували і сміялися. Залишали домівку з хорошим настроєм

Надія Стовба, помічник старости с. Піски