У Баштанці відбулась виставка до 170-річного ювілею Миколи Аркаса

25 квітня у Баштанському краєзнавчому музеї відбулось відкриття виставки "Микола Аркас - побудник українського національного духу", на якій було представлено  експозицію що розповідає про життя та творчість Миколи Аркаса та його родини.

Захід провела виконуюча обов’язки директора музею Ганна Требух. Вона розповіла про життя Миколи Миколайовича Аркаса – історика, композитора, поета, етнографа і фольклориста, просвітянина, велетня у царині українського духу.

Значна кількість предметів що експонуються на даній виставці це експонати з філії Баштанського краєзнавчого музею "Музеї історії та образотворчого мистецтва села Христофорівка". Вони були тимчасово перевезені на зберігання до Баштанки.  Також на виставці представлено оригінал книги Миколи Аркаса "Історія України-Русі" 1912 року року видання, та її репринтні видання наших днів, родинні фото, картини Віктора Москаленка та Миколи Бєлосвєт на створення яких надихнуло життя та творчість Микола Аркаса.

Виставка буде працювати до кінця року і є цікавою як для жителів нашої громади так і для гостей, особливо тим хто цікавиться розвитком історії та культури нашого краю!

ДОВІДКОВО

Микола Аркас – людина широкого спектру інтересів і великого таланту. Син імперського адмірала та батько полковника Дієвої Армії Української Народної Республіки. Він був і композитором, і військовим, і культурним діячем, просвітником (засновником та головою “Просвіти” у Миколаєві), і меценатом, і українським істориком – автором популярного нарису “Історія України-Русі”, який прославив його ім’я у віках, забезпечив пошану і вдячність нащадків.

Микола Миколайович з’явився на світ 26 грудня 1852 (7 січня 1853) року в місті Миколаєві в родині адмірала Чорноморського флоту Миколи Андрійовича Аркаса (1816-1881). Батько мав грецьке походження, брав участь в російсько-турецьких війнах та у війні на Кавказі, командував Чорноморським флотом і портами на Чорному морі, написав низку праць наукового і мемуарного характеру. Мати мала дівоче прізвище Богданович і походила з давнього українського козацького роду.

Микола отримав освіту в одеській приватній гімназії Стародубцевих, петербурзькому правознавчому училищі та на фізико-математичному факультеті Одеського університету. Пробував себе як актор в українському театрі Марка Кропивницького. Шість років служив у морському відомстві в Одесі. Після цього обійняв посаду мирового судді в Херсоні.

Микола Аркас захоплювався історією та культурою України. Його наставник, відомий український композитор Петро Ніщинський, прищепив невичерпну любов до музики й фольклору. Під впливом Ніщинського Аркас і сам почав писати музичні твори. Саме він створив оперу “Катерина” за мотивами однойменної поеми Тараса Шевченка.

Та на дворі стояли “глухі 1890-ті”, коли українська культура була скута численними цензурними обмеженнями. Майже шість років цензурні відомства Москви й Києва не пропускали оперу, аж поки в 1897-му Аркас не зміг-таки видати її в Миколаєві своїм коштом. Остаточно крига скресла після того, як твір почали публічно виконувати в Миколаєві, і він удостоївся багатьох схвальних відгуків глядачів. Уже в 1899-му “Катерину” поставили в московському театрі “Акваріум” зусиллями українських акторів на чолі з Марком Кропивницьким. Згодом оперу виконували в театрах Миколаєва, Києва, Львова, Варшави, Кракова.

Микола Аркас також став засновником, меценатом і керівником миколаївського відділення товариства “Просвіта” (1907), відкрив народні школи з українською мовою навчання в маєтках Богданівка та Христофорівка. Маючи значні матеріяльні статки, ніколи не відмовляв, коли до нього зверталися по допомогу українські діячі. Так, він профінансував безкоштовні студентські їдальні у Львові, якими опікувався Михайло Грушевський. Виділяв кошти Лесі Українці та Гнату Хоткевичу на видавничу діяльність, матеріяльно підтримував часопис “Київська Старовина” і газету “Рада”.

Перенесений інсульт і паралізована правиця не давали змоги Миколі Миколайовичу надалі займатися музикою. Він знайшов інший спосіб прислужитися українській справі – створити простий і доступний для якнайширших верств населення підручник з вітчизняної історії. Так з’явилася “Історія України-Русі”, вперше видана 1908 року в Санкт-Петербурзі під редакцією відомого українського історика Василя Доманицького. У ній розглядався період історії до 1907 року, значна увага приділялася історії української культури й літератури зокрема. Наклад книги у 7 тисяч примірників був розпроданий всього за місяць. Друге видання побачило світ у Кракові в 1912-му.

Відомо, що “Історія України-Русі” викликала негативний відгук Михайла Грушевського, який водночас створював свій багатотомний opus magnus з такою ж самою назвою. Авторитетний вчений називав працю Аркаса дилетантською, недостатньо науковою. Проте цілі, які переслідували Грушевський і Аркас у своїх роботах, були різними. Написана в популярному стилі, у супроводі численних ілюстрацій, книга Аркаса стала справді “загальнонародним підручником” – на відміну від праці Грушевського, яка залишилася чисто науковою, написаною мовою, складною для сприйняття непідготовленим читачем. Відомо, що видатний громадсько-політичний діяч Євген Чикаленко називав книгу Миколи Аркаса найкориснішою для популяризації української справи після шевченкового “Кобзаря”.

За радянських часів аркасівську “Історію України-Русі” заборонили як “буржуазно-націоналістичне” видання. Дозвіл на нову публікацію вийшов тільки 1990 року, на хвилі горбачовської перебудови.

Микола Аркас помер від інфаркту 26 березня 1909 року в Миколаєві. Поховали його на місцевому некрополі на березі річки Інгул. У 1930-х труну перемістили в родинний склеп Аркасів. На честь славетного українського патріота грецького походження названо вулиці в Києві, Львові, Одесі та інших містах України. У Миколаєві йому встановлено пам’ятний знак, проводяться “Аркасові читання” в Миколаївському національному університеті.