Спалювання листя – небезпека для здоров’я людини та велика шкода довкіллю!

Восени флора та фауна готується до настання холодів. Дерева скинули своє ошатне вбрання. Прикро бачити, як жителі міста обабіч жвавих міських вулиць згрібають опале листя й там його спалюють. Тут уже не до сентиментів.

Адже ми, міські жителі, й так мешкаємо у середовищі з техногенним навантаженням, яке невпинно збільшується. А тут ще ця проблема із опалим листям. Населення, спалює його, не задумуючись над тим, якої шкоди це завдає довкіллю. Шкода від спалювання листя і сухої трави багатолика і надзвичайно небезпечна. На превеликий жаль, українці рідко надають цьому ваги. Не кожен знає, що тонна тліючого листя виділяє 30 кілограмів чадного газу (він зв’язується із гемоглобіном крові, блокує постачання кисню до тканин організму) та 9 кг мікрочастинок диму. До їх складу входять пил, окиси азоту, чадний газ, важкі метали і низка канцерогенних сполук. В тліючому без доступу кисню листі виділяється бензопірен, що здатен викликати у людини ракові захворювання. Окрім того, з димом у повітря вивільняються діоксини – одні з найотрутніших для людини речовин.

Де ж воно все це береться і як потрапляє така отрута до красивих садово-паркових насаджень?

До дерев і кущів, що ростуть уздовж доріг за містом, на міських вулицях, забруднювачі надходять з повітря та із забруднених вод і ґрунтів. Свою «ложку дьогтю» додають деревам ще й автомашини, кількість яких усе зростає. Від них зелені насадження отримують важкі метали й нафтопродукти. Та й тут не обходиться без токсичного бензопірену. Адже він накопичується в ґрунтах зелених насаджень ще й через те, що його виділяє асфальт, яким покриті вулиці, площі, прибудинкова територія міст. 

Додаткова проблема полягає в тому, що з листям як правило горить і безліч різноманітного сміття, що суттєво посилює забруднення атмосфери. При згорянні, скажемо, поліетиленового пакету, в повітря вивільняється до 70 різноманітних хімічних сполук, більшість з яких отруйні для людини. Саме вони як правило, стають причиною першіння в горлі, кашлю. Щільний чорний дим від тління пластикового сміття містить канцерогенні поліциклічні вуглеводні. При горінні гуми, окрім згаданого, утворюються канцерогенна сажа і сприяючі респіраторним захворюванням оксиди сірки. Постійно подразнений димом епітелій слизової оболонки дихальних шляхів не здатен протистояти мікробам. Особливо погано тим, хто страждає на бронхіти, бронхіальну астму, риніти чи тонзиліти.

До вогнища нерідко потрапляють ДВП, ДСП, фанера. Ці матеріали містять формальдегідні смоли, до складу яких входять формальдегіди і можуть бути пофарбовані масляною фарбою, що містить свинець.

Прикро визнавати, та найчастіше біля вогнищ можна побачити дітей – дошкільного і молодшого шкільного віку, вплив диму на чиї організми особливо небезпечний.

Та не тільки мешканці міст зазнають шкоди від спалювання листя. Небезпека від нього поширюється й на жителів сільської місцевості. Нині, мабуть, рідко зустрінеш людину, яка б не використовувала у своєму саду, на городі чи на присадибній ділянці засоби від шкідників і гризунів. А восени під час спалювання бур’янів, трави, інших рослинних залишків пестициди та отрутохімікати, накопичені рослинами за сезон, виділяються в повітря.    

Важко знайти людину, якій би подобалось дихати димом від тліючого листя чи палаючого степу. Багато хто хотів би, щоб ці порушення припинились, але як досягти цього не знають. Починаючи боротьбу із палами у своєму населеному пункті, ви повинні знати, що закон у будь-якому випадку на вашій стороні. Викладені вище факти є непереборним доказом того, що спалювання рослинних решток несе численні загрози здоров’ю людини.

Окрім безпосередньої загрози для здоров'я людини, спалювання листя і сухої трави призводить до такої екологічної шкоди як руйнація ґрунтового шару, адже безпосередньо вигорають рослинні залишки, гинуть ґрунтоутворюючі мікроорганізми. За нормальних умов, коли листя перегниває, речовини необхідні для розвитку рослин повертаються в ґрунт. При згорянні ж утворюється зола. Не зважаючи на загальноприйняту думку, зола є далеко не найкращим добривом. Більше того, щорічне спалювання листя спричинює виснаження ґрунту та, відповідно, зменшення врожайності.

Спалювання решток рослин і опалого листя небезпечне ще й тим, що може перерости у неконтрольоване горіння. А це в свою чергу може призвести до пожежі. Єдиний сьогодні спосіб знизити кількість трав'яних пожеж і зменшити збитки від них – це проведення санітарно-екологічної освіти серед шкільної молоді, громадян, а також працівників сільськогосподарських та лісогосподарських організацій, з метою відмови від свідомого випалювання сухої рослинності.

Комусь може здається, що нічого серйозного тут немає, а насправді бачимо яку небезпеку становить спалювання листя.

З огляду на викладене громадянам слід замислитись, чи варто випалювати суху траву, бур’ян при наведенні ладу біля своїх садиб, на городах, прибудинкових територіях, перетворюючи родючі землі навколо нас на попелище, додаючи роботи пожежним, наносячи шкоду екології, здоров’ю собі та оточуючим, своїм нащадкам.

Головний спеціаліст Баштанського районного

управління Головного управління Держпродспоживслужби

в Миколаївській області

Наталя ХОМИЧ