Звернення міського голови з нагоди Дня пам’яті жертв Голодомору
Шановна громадо!
Щороку в четверту суботу листопада ми вшановуємо пам’ять жертв Голодомору 1932–1933 років і масових штучних голодоморів 1921–1923 і 1946–1947 років.
Цього року ми вшановуватимемо жертв сталінського геноциду в умовах повномасштабної війни Росії проти України, яка супроводжується геноцидними практиками проти українців. Трагічні події та злочини, які розгортаються на наших очах, з усією наочністю демонструють: жива пам’ять надзвичайно важлива; ті, хто чинить злочини проти людства, мають бути засуджені світовою спільнотою, а жертви – вшановані.
Через дев’ять десятиліть після Голодомору-геноциду проти українців Росія знову застосовує методи геноциду. Дев’ять місяців повномасштабної війни засвідчили: здійснюючи вторгнення, Росія має на меті знищити українську націю як таку. Знищити українську ідентичність, культуру, мову. Для цього окупанти вбивають і депортують українців, руйнують міста і села, спалюють українські книжки.
У 1932– 1933 роках зумисно створений голод убив мільйони українців, а долі тих, хто вижив, скалічив. Пережиті жахіття залишили глибоку травму в кількох поколіннях українців. Унаслідок Голодомору активний, а тим більше масовий спротив радянському режиму було припинено.
Геноциди і Сталіна, і Путіна спрямовані на те, щоб подолати опір українців, провчити непокірних, виховати лояльність та перетворити тих, хто залишиться, на «радянських/російських» людей. Ці злочини проти українців здійснюються за однаковою двоетапною схемою. На першому етапі режим намагається знищити національну ідентичність пригноблюваної групи, а на другому – нав’язати свою ідентичність.
Пам’ятаємо злочин сталінського геноциду та його жертв. Єднаємося, тому що єдність є запорукою нашої перемоги. Роз’єднаність і непорозуміння стали причиною втрати українцями власної держави у 1920-х, її окупації більшовиками і вчинення злочину геноциду. Але зараз Україна і світ – інші. Ми маємо власну державу та Збройні сили, підтримку світу, військову, фінансову, дипломатичну допомогу. І найголовніше – згуртованість народу. Тому ми вистоїмо й переможемо.
Вшануймо пам’ять мільйонів синів і доньок України, мільйонів невинних людей − наших земляків, без жалю винищених Голодомором! Запалімо свічі пам’яті за тими, хто загинув голодною смертю, став жертвою репресій тоталітарного режиму, хто сьогодні віддає своє життя за нашу свободу і гідне життя. Нехай Всемилостивий Господь упокоїть душі всіх від віку спочилих в оселях праведних, а нас помилує і спасе, бо Він Благий і людинолюбний!Вічна пам’ять загиблим і вічна слава Україні!
З повагою – міський голова Олександр БЕРЕГОВИЙ