Світла пам’ять Герою – Грому Олександру Миколайовичу

6 лютого 2023 року під час виконання бойового завдання в районі села Новомихайлівка Донецької області загинув наш земляк, воїн Збройних Сил України, вірний син своєї держави — ГРОМ Олександр Миколайович.
Він пішов із життя як справжній захисник — зі зброєю в руках, віддавши найдорожче заради свободи й незалежності України.

Народився Олександр Миколайович 14 лютого 1964 року в селі Сербенівка Старосинявського району Хмельницької області у великій багатодітній родині. Як найстарший син, з ранніх літ був опорою для батьків, допомагав доглядати менших брата та сестру. Праця й відповідальність увійшли в його життя змалечку.

У 1972 році сім’я переїхала на Миколаївщину, в село Плющівка Баштанського району. Тут Олександр закінчив місцеву школу, а в 1978 році вступив до Андріївського професійно-технічного училища, де здобув фах тракториста.

У 1982–1984 роках проходив строкову військову службу. Повернувшись додому, працював у колгоспі, а згодом — у різних господарствах Баштанського району.

У 1988 році Олександр зустрів своє кохання, одружився і разом із дружиною Іванною оселився в селі Зелений Клин. Тут вони виховали двох дітей — доньку Інну та сина Григорія, які подарували йому радість онуків.

Олександр усе життя залишався трудівником землі. Спочатку працював водієм, та любов до рідної ниви перемогла — він присвятив себе сільському господарству, працював трактористом, механізатором, хліборобом. Його працьовитість, розсудливість, доброзичливість і готовність допомогти вирізняли серед інших. Він любив свою землю, жив нею й передав цю любов дітям.

У мирному житті мав багато мрій та захоплень. Особливе місце серед них займала риболовля, що дарувала йому душевний спокій та радість.

Коли росія розпочала повномасштабне вторгнення, Олександр, маючи вже дорослих дітей та онуків, не зміг залишатися осторонь. У лютому 2022 року він добровільно пішов до військкомату та вступив до лав Збройних Сил України. Служив у складі 79-ї окремої десантно-штурмової бригади на посаді стрільця — помічника гранатометника.

Побратими дали йому позивний «Дід». Так називають лише тих, хто вміє оберігати, навчати й підтримувати молодших. Він завжди брав на себе найважчі завдання, щоб уберегти юних воїнів. Командування й побратими високо цінували його мужність і мудрість.

5 лютого 2023 року він востаннє зателефонував рідним, привітавши сестру з днем народження й промовивши слова, що назавжди залишаться у пам’яті:
«Якщо не я, то хто?!»

Наступного дня, 6 лютого, під час важкого бою біля Новомихайлівки Донецької області, Олександр загинув, мужньо боронячи рідну землю.

Запеклі бої не дозволили одразу повернути тіло героя. 13 лютого 2023 року родина отримала сповіщення, що він вважається зниклим безвісти. Понад півтора року близькі чекали й вірили, що він повернеться. Лише у 2024 році, під час обміну «1000 на 1000», Олександр Миколайович повернувся до рідної землі — на щиті.

Олександр Гром прожив гідне життя — як трудівник, чоловік, батько, дідусь і воїн. Він не посоромив свій козацький рід і до останнього подиху залишався вірним присязі та своєму народові.

Його пам’ятатимуть рідні й друзі, побратими та вся громада.
Світла пам'ять і вічна шана Герою України!