Пам’ять про захисника, який боронив Україну до кінця

Андрюшаєв Віктор Вікторович народився 5 січня 1983 року в селі Мішково-Погорілове Жовтневого району Миколаївської області. Зростав у звичайній українській родині, з дитинства був привчений до праці, поваги до старших та відповідальності за свої вчинки.

Навчався у Миколаївській школі №3, де характеризувався як спокійний, врівноважений та доброзичливий учень. Після закінчення школи вступив до Миколаївського професійно-технічного училища, де здобув фах столяра.

У 2008 році родина переїхала до м. Баштанка. Працював за наймом, здобуваючи практичний досвід у різних сферах. З 2012 року працював на підприємстві «Нібулон». У роботі проявляв себе як сумлінний, відповідальний та працьовитий працівник, якого поважали колеги.

У повсякденному житті Віктор Вікторович був людиною спокійної вдачі. Захоплювався риболовлею, любив природу, цікавився автомобілями. Був щирим, доброзичливим, завжди готовим підтримати інших.

22 березня 2022 року був призваний на військову службу до лав Збройних Сил України. Проходив службу у складі 123-ї бригади, обіймав посаду командира відділення артилерійського взводу 1-ї артилерійської батареї артилерійського дивізіону військової частини А4350. Мав військове звання молодшого сержанта. Позивний — «Ворчун».

2 жовтня 2025 року, під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Філія Синельниківського району Дніпропетровської області, внаслідок ворожої атаки FPV-дроном, Віктор Вікторович отримав поранення, несумісні з життям, та загинув.

Світла пам’ять про Андрюшаєва Віктора Вікторовича назавжди залишиться у серцях рідних, друзів, побратимів і всіх, хто його знав. Його життя — це приклад мужності, честі та любові до Батьківщини.

У нього залишилися мама, дружина та дві доньки, для яких він назавжди залишиться люблячим сином, чоловіком і батьком.