17 жовтня — День нематеріальної культурної спадщини

Є речі, які неможливо торкнутися руками, але які живуть у наших серцях. Це мамина пісня, бабусина розповідь, давній звичай, знайомий із дитинства, — усе те, що єднає нас із нашими предками та допомагає відчути, хто ми є і звідки наше коріння.

Баштанське дівування — це більше, ніж традиція. Це жива пам’ять нашого краю, голос минулих поколінь, відлуння жіночих доль, почуттів і сподівань. У ньому — частинка душі наших предків, їхня мудрість, краса народних звичаїв і духовне багатство рідної землі.

Такі традиції не народжуються за один день. Вони проростають крізь роки, передаються від старших до молодших, живуть у спогадах, словах, піснях і серцях тих, хто береже своє коріння.

Поки ми пам’ятаємо — традиція живе. Поки передаємо її дітям — вона має майбутнє.

Бережімо баштанське дівування як безцінний скарб нашої культурної спадщини. Нехай воно й надалі єднає покоління, зігріває серця та нагадує кожному з нас: наша сила — у пам’яті, наше багатство — у традиціях, наша душа — у рідній культурі.